Спецпроект

Автор "Чорного ворона" отримав Народну Шевченківську премію. Буде фільм

Під час урочистостей у Холодному Яру біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака письменнику Василю Шкляру вручили Народну Шевченківську премію за його історичний роман "Чорний ворон".

Про це повідомив з місця подій кореспондент "Історичної Правди".

За словами представника громадської "Холодноярської Ініціативи" Андрія Юсова, який вручав премію, на сьогоднішній день уже зібрано понад 255 тисяч грн.

"Хто за те, щоб вручити Народну Шевченківську премію письменнику Шкляру?" - запитали організатори. Присутні одностайно підняли руки.

"За повернення українській нації історичної пам'яті вручаємо Василю Шкляру Народну Шевченківську премію", - сказав Юсов.

Фрагмент роману "Чорний ворон"

Раніше літератор пообіцяв, що у випадку, якщо гроші будуть зібрані, віддасть їх на створення кінофільму за мотивами його роману, а також, можливо, візьметься написати роман про Українську повстанську армію

Сьогоднішнє вшанування загиблих у квітні 1920-го холодноярівців стало найбільш масштабним за всі роки його існування. Як сказав у своєму виступі Василь Шкляр, "в перші роки існування історичного клубу Романа Коваля сюди приходили одиниці, потім десятки, торік сотні, а сьогодні - тисячі".

Дивіться завтра фоторепортаж "Історичної Правди" про перебіг подій у Холодному Яру

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.