Спецпроект

Янукович: Назвати імена всіх загиблих від рук фашистів – наш обов’язок

Президент Віктор Янукович називає обов’язком влади назвати місця поховань та імена загиблих від рук фашистів.

Про це сказано у зверненні президента з нагоди Міжнародного дня визволення в'язнів фашистських таборів.

"Мільйони наших земляків зазнали невимовних жахів нацистської неволі, тисячі з них загинули на страшних гітлерівських фабриках смерті, не дочекавшись своїх визволителів. Про цю трагедію український народ ніколи не забуде", - заявив Янукович.

"І досі не відомі усі місця поховань та імена багатьох загиблих від рук фашистських катів. Назвати їх - наш святий обов'язок", - додав він.

"Ми вшановуємо тих, хто зумів вистояти, витримавши найстрашніші випробування. Вони гідно пройшли свій життєвий шлях, зробивши вагомий внесок у становлення сучасної незалежної України", - йдеться у зверненні.

Саме тому, на думку Януковича, одним із першочергових завдань української влади є "належне забезпечення повсякденних потреб та духовних інтересів громадян старшого покоління".

Нагадаємо, що львівські Герої України три тижні тому звернулися до Януковича з проханням надати статус пам'ятки комплексу "Цитадель", де в роки Другої світової був нацистський концтабір, а зараз ця територія приватизується під комерційні установи.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.