Спецпроект

У Севастополі так і не відкрили пам'ятний знак винищувачу білогвардійців

У Севастополі не відбулося анонсованого на сьогодні відкриття анотаційної дошки радянському діячеві Гавену.

Проанонсованого на 4 березня відкриття в Севастополі анотаційної дошки діячеві часів Громадянської війни Юрію Гавену не відбулося.

Як передає кореспондент УНІАН, у Гагаринській райдержадміністрації Севастополя, відповідальній за проведення даного заходу, повідомили, що виникла в Севастополі полеміка навколо постаті радянського державного і партійного діяча Юрія Гавена дала «підстави для відкликання своєї участі в ініційованому встановленні жителями вулиці Гавена анотаційної дошки".

"З ініціативою встановлення анотаційної дошки виступили жителі вулиці. На нас з проханням про сприяння вони вийшли через депутата міськради. І ми були готові допомогти. Однак, враховуючи виниклу ідеологічну полеміку, з метою недопущення відкритого конфлікту між простими жителями, було ухвалено рішення відкликати участь нашої адміністрації в даному заході», - пояснила онлайн-газеті "Новий Севастополь" заступник голови Гагарінської РДА із соціальних і гуманітарних питань Світлана Кожаєва.

Попри відміну офіційної церемонії відкриття анотаційної дошки, вранці біля будинку 14а на вулиці Гавена зібралася група ініціаторів, а також противників встановлення анотаційної дошки.

Нагадаємо, із засудженням намірів встановити анотаційну дошку організаторові червоного терору проти білогвардійців Юрію Гавену виступили громадський комітет "Український Севастополь" та інші громадські організації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.