Спецпроект

Дослідник Волинської трагедії увійшов до Ради Інституту національної пам'яті

Дослідник Волинської трагедії Гжегож Мотика увійшов до Ради Інституту національної пам'яті Польщі.

Про це повідомляє "Ґазета виборча".

Історики Гжегож Мотика і Болеслав Орловський були обрані Сенатом Республіки Польща до складу ради, яка має очолити Інститут національної пам'яті Польщі.

Рада польського ІНП формується на підставі нового закону і має замінити собою колегію ІНП, яка складалася з 11 осіб. Рада буде меншою і складатиметься з 9 осіб.

П'ятірку інших членів Ради незабаром має обрати Сейм - нижня палата польського парламенту. Кандидатами є історики Анджей Хойновський, Антоні Дудек, Пйотр Франашек, Анджей Фрішке, Анджей Пачковський, Даріуш Столя, Влодзімєж Сулєя, Тадеуш Вольша і Станіслав Жерко.

Решту членів ради має призначити президент Броніслав Коморовський з чотирьох кандидатів, представлених йому Національною радою судочинства. Медіа стверджують, що Комаровський вже визначився із кандидатурами і назвав ім'я прокурора ІНП Антоні Кура і судді Вищого суду у відставці Анджея Василевського.

Рада покликана визначитися із кандидатурою Голови Інституту національної пам'яті Польщі.

Януш Куртика, попередній голова ІНП Польщі, загинув 10 квітня 2010 року у катастрофі президентського Ту-154 у Смоленську.

Нового голову має затвердити Сейм за згодою Сенату. Польські медіа вважають фаворитами шефів відділів ІНП у Варшаві і Кракові, тобто Єжи Ейслєра та Марека Лясоту відповідно.

Довідка ІП: Гжегож Мотика, нар. 1967 р., професор Польської Академії наук. Спеціалізується на українській тематиці та є прихильником польсько-українського єднання. Є автором кількох книжок:

"Пани і резуни. Співпраця АК і УПА у 1945-47" у співавторстві із Рафалом Внуком, 1997; "Так було у Бещадах. Польсько-українська боротьба в Польщі 1943-48", 1998; "Антипольська акція ОУН-УПА 1943-1944. Факти та інтерпретації" (під редакцією), 2002; "Служби безпеки Польщі і Чехословакії проти українців 1945-1989" (редакція і співавторство), 2005, "Українська партизанка 1942-1960", 2006; "Довкола "Заграв у Бескидах", 2009.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.