Спецпроект

У Німеччині вийде фільм про юність Гітлера

У Німеччині сьогодні виходить у прокат фільм швейцарського режисера Урса Одерматта "Mein Kampf" ("Моя боротьба"), присвячений юнацьким рокам Адольфа Гітлера у Відні.

Фільм знятий за однойменною п'єсою Джорджа Таборі, вперше поставленою в 1987 році. П'єса з того часу користується незмінним успіхом у ФРН, повідомляє Lenta.ru з посиланням на Zeit.

За сюжетом молодий Адольф Гітлер приїжджає до Відня, щоб вступити до Академії мистецтв. Він поселяється в притулку для бездомних і ділить дах з двома віденськими євреями - торговцем бібліями Шломо Герцлом, який, крім біблій, продає порнографію, і божевільним кухарем на прізвище Лобковіц, котрий вважає себе богом.

Літній Шломо відчуває необхідність допомогти хлопцю і бере Гітлера під свою опіку: готує йому, пере, стежить за зовнішнім виглядом і навіть підстригає йому вуса, першим надавши їм характерну "гітлерівську" форму.

Він посвячує молодика у свої плани, розповівши, що пише книгу "Моє життя". Ця назва йому, втім, здається недостатньо помітною і в підсумку він змінює її на "Моя боротьба".

Саме Шломо втішає Гітлера після того, як той вдруге провалився на іспитах у віденську Академію мистецтв і навіть намагався покінчити життя самогубством. Він дає йому пораду спробувати свої сили в політиці. Молодий Гітлер швидко сходиться з ультраправими і незабаром стає їхнім лідером.

У ролі Гітлера знявся молодий актор Том Шилінг, який, щоб відповідати образу Гітлера у віденський період, схуд на 10 кілограмів і вивчив діалект. За задумом режисера, фільм повинен бути максимально автентичним. Німецьке товариство з оцінки кіно-і медіапродукції, до складу якого входять 70 експертів від усіх федеральних земель Німеччини, вже присвоїло фільму оцінку "особливо цінний".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.