Спецпроект

ГРИЦАК ХОЧЕ СПІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК - УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ

Історик Ярослав Грицак висловився за створення спільного українсько-польського підручника з історії. За його словами, потрібний для цього досвід у світі вже є.

Про це повідомляє ZAXID.net.

"Я вважаю, що критично необхідно - це ми самі будемо робити, і ми вже це робимо - почати писати спільний польсько-український підручник з історії - зокрема, щодо питання, яке викликає найбільші контроверсії не тільки в польському і українському, але й російському суспільстві - історії Другої Світової війни, - повідомив історик під час виступу на конференції щодо українсько-польських стосунків.

За словами Грицака, історики "створили вже щодо цього певну ініціативу" і вже мають "певне фінансування", яке "обіцяє не українська і не польська сторона, а Голландське посольство".

"Є моделі різні підручників і посібників, є світовий досвід. Оскільки польсько-українська справа не є справою українською чи польською, а світовою, то Америки відкривати не треба - є дуже багато у світі зразків, як треба писати спільні підручники чи посібники. Я знаю два інститути, один - в Німеччині, другий - в Америці, які тим займаються, які займаються турецько-вірменськими стосунками, ізраїльсько-палестинськими, які мають певні моделі, як краще писати, а як краще не писати, тому що це - неуспішно", - додав історик.

Присутній на прес-конференції історик Леонід Зашкільняк висловив переконання, що такий підручник створити неможливо, і краще писати спільний посібник. Ярослав Грицак сказав, що не заперечує проти такої пропозиції.

Нагадємо: в листопаді 2010 року міністр освіти України Дмитро Табачник повідомив, що українсько-російська міждержавна комісія створила робочу групу у складі вчених-істориків України та Російської Федерації з підготовки навчального посібника для вчителів історії.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.