Спецпроект

Центральний держархів відреставрує кінохроніку коронації Миколи ІІ

Компанія "Кінотур" спільно з Центральним державним кінофотофоноархівом України (ЦДКФФА) ім. Пшеничного відреставрує збірник архівних кінодокументів "Перші кінозйомки в Російській імперії", куди входить зйомка коронації імператора Миколи II і 200 -річчя святкування Полтавської битви.

"Кінотур" і ЦДКФФА уклали договір про співпрацю у сфері відновлення, реставрації кіно-та відеодокументів Національного архівного фонду України, сканування і переведення їх у цифровий формат, обробки та повної цифрової реставрації для подальшого зберігання та розповсюдження, а також створення страхового фонду.

У рамках даного договору будуть відреставровані та оцифровані копії кінодокументів "Перші кінозйомки в Російській імперії", які було передано в ЦДКФФА з Російського державного архіву кінофотодокументів ще в 1960-і рр..

У 1896 році оператор фірми "Люм'єр" Камілл Серф зняв коронацію російського імператора Миколи II. За завданням засновників кінематографії братів Люм'єр він поїхав у відрядження, щоб провести документальні зйомки в декількох країнах.

У 1909 році було знято дев'ять стрічок кінохроніки, які зафіксували святкування Миколою ІІ 200-ї річниці перемоги свого предка Петра І в Полтавській битві.

"Кінотур" (Kinotur Digital Intermediate Lab) - єдина компанія в Україні, що надає повний комплекс послуг з фіналізації і мастерингу фільмів. Підприємство володіє всією необхідною інфраструктурою для реставрації старих кінострічок.

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного - одне з найбільших в Україні архівних установ. Заснований в 1932 році як Всеукраїнський центральний фотокіноархів в Києві. На сьогодні в структурі архіву функціонують 13 відділів і секторів.

ЦДКФФУ підпорядковується Державному комітету архівів України, який очолює колишній нардеп від Компартії Ольга Гінзбург.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.