Спецпроект

НА ДЕСЯТИННІЙ БУДЕ МУЗЕЙ, А НЕ ЦЕРКВА - МІНКУЛЬТ

Міністр культури України Михайло Кулиняк запевняє, що залишки Десятинної церкви не будуть забудовувати храмом УПЦ-МП.

Про це Кулиняк заявив в інтерв'ю "Комерсант-Україна".

За словами міністра, про жодну реставрацію Десятинної церкви не йдеться, про що є відповідне розпорядження голови КМДА Попова. Натомість у цьому документі йдеться про музеєфікацію залишків фундаменту церкви.

"Подивіться, в якому стані знаходиться цей об'єкт - павільйон, яким був накритий фундамент, обвалився. Це ганьба! - сказав Кулиняк. - Сьогодні необхідно все привести до ладу - провести археологічні дослідження, консервацію, музеєфікацію залишків Десятинної. Всі заяви про передачу цього об'єкта церкви - плід чиєїсь фантазії". 

Нагадаємо, що три тижні тому головний архітектор Києва Сергій Целовальник повідомив, що "над фундаментом Десятинної не буде побудовано нічого". А в листопаді 2010 року заступник міністра культури України Тімофій Кохан запевняв про протилежне: що указ про будівництво нової церкви підписав особисто Віктор Янукович, а головний архітектор Києва Сергій Целовальник обере найбільш відповідний проект із трьох замовлених.

Також міністр культури знову підтвердив, що собор Святої Софії, пов'язані з ним монастирські будівлі і Києво-Печерська лавра не будуть виключені зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

"Питання взагалі ніколи так не стояло, - сказав Кулиняк. - Мова йшла лише про можливе їх включення до списку пам'яток, які знаходяться під загрозою, а це різні речі. Це питання було врегульоване ще в листопаді 2010 року, після приїзду в Україні моніторингової місії ЮНЕСКО".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.