Спецпроект

Восени в Умані очікують біля 40-50 тис. прочан-хасидів

У Черкаській області розпочалася робота з організації паломництва брацлавських хасидів до Умані у 2011 році.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Черкаської облдержадміністрації, у зв’язку із набуттям чинності угоди між Україною та Ізраїлем про безвізовий режим цього року на Черкащині очікують щонайменше 40-50 тисяч паломників.

За словами голови облдержадміністрації Сергія Тулуба, серед проблемних питань відзначено обмежені можливості інфраструктури Умані, а також невдоволення представників місцевих громадських організацій і жителів міста, що іноді призводить до конфліктних ситуацій.

Крім того, на думку фахівців, потребує визначення статус прочан, оскільки в Україні відсутній закон „Про паломництво”, відсутня єдина структура, яка б організовувала поїздки до Умані, а відтак брала б на себе певні зобов’язання, зокрема, щодо поведінки паломників, створення відповідних умов для перебування, здійснення релігійних обрядів, йдеться у повідомленні ОДА.

В Україні не визначена єдина приймаюча організація. Прочани проживають на квартирах уманчан, користуються приватним автотранспортом, що іноді призводить до виникнення надзвичайних ситуацій.

В області буде створено робочу групу, яка працюватиме над розробкою пропозицій з удосконалення нормативно-правової бази підготовки візиту брацлавських хасидів, повідомив Сергій Тулуб.

Масові візити брацлавських хасидів в Умань, де розташована могила засновника хасидизму цадика Нахмана з Брацлава, відбуваються у вересні-жовтні під час єврейського Нового Року. Восени 2010 року Умань відвідало біля 25 тисяч прочан.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.