Спецпроект

Янукович - чиновники несуть персональну відповідальність за охорону пам'яток

Президент Віктор Янукович вважає, що чиновники мають оберігати історичні памятки. Про це він заявив під час засідання Гуманітарної ради, повідомляє УП.

За словами Януковича, місцеві чиновники несуть персональну відповідальність за незаконну забудову на території історико-культурних пам'яток.

"Ні один закон і ні одне рішення не є легітимним, коли загрожує історичним та культурним пам'ятникам загальнолюдського і суспільного значення", - зазначив він.

Крім того, Янукович виступив з ініціативою щодо створення "повномасштабної" історико-культурної електронної бібліотеки в інтернеті.

"Ні для кого не є секретом, що наші діти та онуки беруть більше інформації в інтернеті, ніж у книжках. Але ця інформація розпорошена. Давайте створимо ресурс, на якому у відкритому доступі буде викладено те, що створено за багато віків", - сказав він.

На переконання президента, в електронній бібліотеці мають бути викладені матеріали щодо історико-культурної спадщини на базі фондів музеїв та студій звукозаписів, та інших осередків культури.

Янукович наголосив, що ресурс розроблятиметься на кошти меценатів, а також шляхом раціонального використання грантів та максимально ефективного використання наявних державних коштів.

Він також застеріг підлеглих від надмірного адміністрування процесу створення бібліотеки, "щоб не вбити ідею непотрібним контролем".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.