Спецпроект

Вітренко зачитала в суді 217 сторінок звинувачень на адресу УПА

В Окружному адміністративному суді Києва триває розгляд справи за позовом Наталії Вітренко. Керівник Прогресивної соціалістичної партії України оскаржує указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність.

Якщо на попередні засідання приходило до 500 небайдужих громадян, то на останнє засідання прийшли тільки п'ятеро людей зі сторони відповідача, серед них - правозахисник Іван Макар, адвокат Степана Бандери-молодшого Роман Орєхов, нащадок бійців УПА Олесь Гриб і донька президента УГВР Наталя Осьмак.

Не хотів пропускати це засідання Юрій Шухевич, але рідні порадили не їхати цього разу до Києва, бо такі поїздки для нього дуже втомливі.

Нагадаємо, суддівська колегія розглядає справу вже по суті. Слово мала лідерка ПСПУ, і скористалася ним сповна. "Загалом Вітренко надавала пояснення протягом сімох годин (якщо врахувати ще й минуле засідання), - ділиться враженнями Роман Орєхов. - Слухати це нестерпно, але мусимо триматися, бо суд зайняв позицію: вислухаєте ви - вислухають вас".

Під час промови Наталія Вітренко двічі намагалася заплакати. Загалом вона зачитала 217 аркушів тексту.

Також на суд запросили представника позивача - російського історика, директора фонду "Историческая память" Олександра Дюкова.

Як повідомляє "Україна Молода", сама Вітренко, очевидно, не встигла поговорити з Дюковим перед судом (він щойно прилетів із Москви і з'явився вже після початку засідання), тож історик не знав чітко, у чому саме полягає предмет позову.

Відтак, відповідаючи на запитання Романа Орєхова, Дюков від імені позивача визнав, що і ОУН і УПА таки боролися за створення незалежної самостійної держави. Цим самим Олександр Решедеович спростував цілу низку тверджень самої Вітренко, яка не вважає упівців борцями за Українську державу.

Цікаво, що сам Дюков був вражений тим, що в судовому процесі задіяні нащадки добре відомих для нього як для історика людей - дочка президента Української головної визвольної ради Наталя Осьмак, син останнього командира УПА Василя Кука - пан Юрій, а також Юрій Шухевич.

На цьому виступ позивача завершено. У засіданні оголошено перерву до 15 квітня. Надалі планують заслухати представників відповідача і надати право для виступу третім особам.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.