Спецпроект

ШТАТНИЙ РОЗКЛАД ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ ПОМЕНШАВ НА ТРЕТИНУ

Уряд затвердив положення про Український інститут національної пам'яті. Відповідну постанову Кабінет міністрів прийняв на засіданні 31 січня.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Міністерству соціальної політики разом з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Міністерством фінансів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством юстиції доручено розробити та подати в установленому порядку Уряду пропозиції щодо умов оплати праці працівників Українського інституту національної пам'яті, передбачивши недопущення зниження рівня оплати їх праці порівняно з раніше діючими умовами.

Згідно з рішення Уряду, гранична чисельність працівників Українського інституту національної пам'яті (УІНП) становить 70 одиниць.

Попереднє урядове положення (2006 року) передбачало граничну чисельність працівників УІНП  у розмірі 105 одиниць. Про це "Історичній правді" повідомив начальник відділу архівування документів УІНП, доктор історичних наук Георгій Папакін.

"Передбачалося, що щороку штат буде збільшуватися і у 2009-му сягне визначеної цифри у 105 одиниць, - сказав Папакін. - Але через хронічне недофінансування де-факто штат УІНП за попереднього уряду складав 45 осіб".

Наразі невідомо, яким буде новий штатний розклад УІНП. Логічно припустити, що зміни будуть великі, адже Інститут перетворено із центрального органу управління у науково-дослідну установу.

Останній робочий день попередніх штатних працівників - 15 лютого.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.