Спецпроект

Виставку "Народна війна" викладено в інтернет (ФОТО)

"Це "Вікілікс" для тих, хто намагається знову спотворити нашу історію" - такими словами охарактеризував сайт "Народна війна" голова політради "Нашої України" Валентин Наливайченко. Якщо ж не звертати уваги на політику, то фото і документи тут справді унікальні.

Про це повідомляє "Україна Молода"

"Народна війна" - сайт, присвяченій історії українського визвольного руху 1917-32 років. Цю веб-сторінку презентували вчора у приміщенні київського товариства "Меморіал".

В її основу покладено електронну версію однойменної виставки, що експонувалася восени 2010-го в "Українському домі".

Експонати виставки "Народна війна" дивіться у розділі "Артефакти"

За підтримки "НУ" та Інституту Президента Віктора Ющенка тисячі документів, фотографій оцифровано і викладено в мережу. Інформаційну базу для сайту науковці-історики напрацьовували понад два роки.

У 18 областях голова київського "Меморіалу" з колегами скопіював понад 70 тисяч документів в історичних та галузевих архівах, зокрема в розсекречених фондах архіву СБУ.

Один із експонатів

Примiром, уперше вдалося зібрати статистичні дані про кількість повстанських загонів та збройних виступів проти окупаційної влади в Україні.

"Ця виставка - про боротьбу, що велася в кожній українській області, в кожному районі", - каже голова київського "Меморіалу" Роман Круцик.

"Я не хотів би, щоб наша молодь виховувалася на брехні, - прокоментував відкриття сайту Віктор Ющенко. - Коли кажуть, що незалежність нам "впала з неба як манна", згадаймо своїх дідів і прадідів, які піднялися по всій території Української Народної Республіки, не сприймаючи того, що звалося "радянською владою".

 

Третій президент нагадав, що надалі в "офіційній версії" історії героями було названо таких, як Антонов-Овсєєнко, який повів російське військо на Київ.

Про жодні спроби історичного порозуміння не йдеться. Коментарі організаторів віртуальної експозиції витримані в категоричних тонах, де період радянської влади в Україні інакше як "совєтською окупацією" не називається.

А починається "Народна війна" не з чого-небудь, а з карти 1914 року, укладеної Петербурзькою академією наук, де позначено етнічні землі українського народу. Наголошується, що ця територія тоді займала 906 тисяч кв.км, а нині - 603 тисячі.

 

Далі можна ознайомитися з документами про роль для України демократичної лютневої революції 1917 року, про історію Української Народної Республіки та про перебiг трьох російських окупацій України.

Представлені фотографії і документи справді унікальні. Загалом сайт, як і виставка, має 24 розділи, перед кожним - текстовий опис.

 

Залишається ще чимало неопрацьованих документів, тому сайт буде поповнюватися.

Планується перекласти тексти й пояснення під документами і фото англійською, французькою та російською мовами, а також видати кольоровий путівник.

Прогулятися віртуальним музеєм можна тут

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.