Спецпроект

Анонс на сьогодні: акція "Софія Київська потребує захисту!"

Громадянські активісти закликають киян підтримати акцію протесту у зв'язку з підготовкою указу президента України щодо, зокрема, передачі Національного заповідника "Софія Київська" у підпорядкування Міністерству культури.

На думку учасника ініціативи "Збережи старий Київ", журналіста Ігоря Луценка, це є дуже небезпечним кроком, з огляду на те, що міністерство фактично підтримує плани керівників Московського патріархату щодо передачі представникам цієї конфесії найбільших національних пам'яток України.

Отже, 8 лютого, 13-00, Софіївська площа.

До акції не причетна жодна політична сила. Трудовий колектив Національного заповідника "Софія Київська" візьме участь у заході, з огляду на обідню перерву.

Організатори акції - група небайдужих до долі Святої Софії громадян, члени трудового колективу заповідника, жителі навколишніх кварталів. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.