Спецпроект

На Львівщині люди Тягнибока хочуть скасувати День Перемоги

Депутати ВО "Свободи" у Львівській міській та облраді мають намір зробити 9 травня рядовим днем і замінити його "святом Героїв" 10 травня.

Таке свято, присвячене воїнам УПА, на Галичині вже давно відзначають в останню неділю травня.

Скасувати День Перемоги запропонував на засіданні виконкому секретар міськради, представник "Свободи" Василь Павлюк, пише "Сегодня".

Він упевнений, що депутати міськради (а людей Тягнибока тут більшість - 55 з 90) підтримають ідею.

"Це буде свято всіх героїв, які боролися за Україну в будь-якій армії", - заявив Павлюк.

На скромну думку "Історичної Правди", найкраще цю ініціативу прокоментувала юрист Оксана Стадник: "Краще б зайнялися комуналкою та порядком в місті, а не політику роздували".
<a href="http://www.segodnya.ua/news/14220026.html">Источник</a>

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.