Спецпроект

Цхінвальський режим фальсифікує історію війни проти Грузії

Блогер з Санкт-Петербурга eyra-0501 у своєму живому журналі надрукував свідчення фальсифікації нещодавньої війни Росії проти Грузії 2008 року.

 

На середній марці, випущеній сепаратистським режимом у Цхінвалі, у верхньому ряду - події 12 серпня 2008 року, коли російська авіації нанесла удар по грузинському місту Горі. Тоді загинули кілька мирних мешканців, один із яких і потрапив в об'єктив українського фотожурналіста агентства Reuters Гліба Гаранича. 

Оригінал знімку фотожурналіста Гліба Гаранича, знятого в Горі в серпні 2008 року

У 2008 році російські пропагандисти вже намагалися фальсифікувати історію війни проти Грузії, використовуючи саме це фото. Тоді було оприлюднене фальшиве інтерв'ю Гаранича радіо "Эхо Москвы", де він нібито визнає, що представлені на знімку - "Моделі, можна сказати. Люди, які погодились допомогти нам зробити знімки. А що тут такого?".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.