Спецпроект

ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ ЗНОВУ ОЧОЛИВ СОЛДАТЕНКО

Кабінет міністрів призначив Валерія Солдатенка директором Українського інституту національної пам'яті, а музей Голодомору віддав Мінкульту.

Розпорядження про призначення Солдатенка - документ №146 від 14 лютого - з'явилося на сайті уряду, повідомляє УНІАН.

Як повідомляла ІП, президент України Віктор Янукович 9 грудня 2010 року ліквідував Український інститут національної пам'яті, який мав статус президентської структури, а 23 лютого 2011 року звільнив Валерія Солдатенка з посади голови цього інституту.

12 січня 2011 року Кабінет міністрів своєю постановою створив Український інститут національної пам'яті як науково-дослідну установу, що перебуває в управлінні уряду.

Одним із зазначених на урядовому порталі основних завдань "нового" УІНП є виконання державних програм фундаментальних і науково-практичних досліджень проблем національної пам'яті українського народу, її впливу на формування громадського суспільства, української нації.

Планується, що УІНП також здійснюватиме наукові та науково-практичні дослідження державотворчих традицій українського народу, його боротьби за свободу та соборність України, вивчатиме трагічні події в історії народів України та участь у заходах з увічнення пам'яті їх жертв, а також братиме участь у науково-просвітницькій роботі, освітянській діяльності, пов'язаній з проблемами національної пам'яті українського народу.

Також на сайті уряду з'явилося повідомлення, що "у зв'язку з ліквідацією УІНП та з метою створення належних умов для функціонування" національні історико-меморіальні заповідники "Бабин Яр" та "Биківнянські могили" і національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" передаються у сферу управління Міністерства культури.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.