Спецпроект

Янукович дозволив вірити в Шухевича та Бандеру

Президент Віктор Янукович заявляє про негативне ставлення до постаті Йосипа Сталіна.

Про це він заявив під час проекту "Розмова з країною", відповідаючи на питання про те що в Запоріжжі Сталіну зводять пам'ятник, якщо він організував в Україні Голодомор, а Шухевичу і Бандері пам'ятники не ставлять.

"Історія дала оцінку Сталіну. Безумовно, Україна не буде переглядати своє негативне відношення до цієї історичної постаті", - заявив він.

"Про те що це (голодомор) було організовано по відношенню до багатьох людей, які жили в сільській місцевості, в яких вилучалось тоді зерно, продукти харчування, і в Україні, і на Кубані, і в Казахстані і в Білорусі. Це дійсно був геноцид до цих людей, і це зробила та влада на чолі з Сталіним. Це моя точка зору", - сказав Янукович.

Сімейні перекази про Голодомор-1933 читайте в проекті ІП "Історія Голоду"

Водночас він наголосив, що "не потрібно шукати розбіжності".

"А хто буде вірити в яких героїв – хай вірять. Ніхто не заперечує. Слава богу, ми живемо у демократичній крані", - зазначив Янукович, маючи на увазі Шухевича і Бандеру

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.