Спецпроект

На Чернігівщині церковна громада знищила дерев'яну церкву 1847 року побудови

Єдина церква в Сосниці - батьківщині Олександра Довженка - була "розібрана з метою її подальшої реконструкції".

Про це повідомляє "Відлуння віків".

За інформацією обласної інспекції охорони пам'яток, у 1991 році по всіх районах Чернігівської області збиралися документи щодо церков для надання їм статусу "пам'ятки архітектури". Але Сосницький район... не надав відповідних документів взагалі.

Тож досі Свято-Покровська церква у Сосниці, побудована 1847 року, не мала жодного охоронного статусу. Храм зруйнували без дозволів та планів подальшої реконструкції - і це не було незаконним. Як саме виглядатиме споруда у майбутньому, на жаль, невідомо. Не йдеться про це і в офіційному листі Сосницької райдержадміністрації.

Від храму лишилася тільки псевдоросійська дзвіниця, а власне церква розібрана до грунту. Вже зроблено новий фундамент.

Місцеві мешканці розповідають, що старовинний храм розвалити було дуже тяжко, що рвалися троси, коли стіни розтягували важкими гусеничними тракторами (!!!). І це "розбирання з метою реставрації"?.

Фото Сергія Лаврентьєва (листопад 2010 року) з сайту "Дерев'яні храми України


     

Покровська церква у Сосниці. Фото Олени КРУШИНСЬКОЇ (2001) з сайту "Дерев'яні храми України".

У ХІХ столітті в Сосниці було шість церков, але у радянські часи не зруйнували лише одну - Покровську. Цей досить колоритний храм був збудований у 1724 році, але у 1847 його повністю перебудували. За структурою він традиційний "козацький". Досить рідкісним, як для середини ХІХ століття, стало влаштування барокових фронтонів над зрубами.

У 30-ті роки минулого століття Покровську церкву закрили. Під час окупації тут поновилися богослужіння, однак у 60-ті її закрили знову. У приміщенні храму спочатку відкрили автошколу, вирізавши у стіні великий в'їзд для машин, згодом облаштували склад. Лише у 1989 році церкву повернули вірянам.

Покровська церква у Сосниці була збудована у 1724 році на місці старенької, струхнявілої церкви-попередниці. І хоч у середині ХІХ ст. храм повністю перебудували, у ньому збереглися риси козацьких церков XVIII ст. - традиційне п'ятидільне планування, криволінійні барокові звершення зрубів.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.