Спецпроект

Єльцину встановили пам’ятник

У російському місті Єкатеринбурзі відкрили пам’ятник колишньому президентові Росії Борису Єльцину.

1 лютого йому виповнилося б 80 років.

Статуя з білого каменю, яку встановили сьогодні в рідному місті Єльцина Єкатеринбурзі, що на Уралі, є першим монументом, встановленим лідеру Росії після падіння комунізму, повідомляє Радіо Свобода.

Історичну промову Єльцина "Я втомився. Я йду", якою закінчилася епоха його правління, можна подивитися у розділі відео.

Єльцин помер у 2007 році, не маючи вже на той час багато прихильників, адже з його іменем були пов'язані складні 90-і роки в Росії.

Мітинг за демократизацію СРСР на підтримку Єльцина 4 лютого 1990 року. Фото AFP

Проте зараз ставлення до нього помітно змінюється.

"Пік негативного ставлення минув. Але тепер громадська думка амбівалентна, тобто є баланс між позитивним та негативним ставленням", - пояснив голова соціологічного дослідницького інституту "Левада-Центр" Лев Гудков.

За його словами, зміна ставлення до Єльцина пояснюється ще й тим, що раніше тоді ще президент Володимир Путін характеризував роки правління Єльцина як хаос і розбрат, на противагу своєму "часові розквіту".

"Це змінюється, бо багато людей зараз замислюються над майбутнім країни. Вони починають усвідомлювати, що режим Путіна насправді є застоєм", - зауважив аналітик.

Критики також кажуть, що Путін був найбільшою помилкою Єльцина. І приватно він висловлював жаль із приводу того, наскільки Росія перетворилася на авторитарну країну за час путінського правління.

У мережі існує блог доньки Єльцина Тетяни Юмашевої, яка в останні роки його президентства працювала в апараті адміністрації батька і була його радником. У своєму ЖЖ Юмашева часто ділиться спогадами про батька та історичні події "допутінської Росії", свідками яких вона була.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.