Спецпроект

ЯНУКОВИЧ СКАЗАВ, ЩО МАЄ ПОЛЬСЬКЕ КОРІННЯ

Віктор Янукович заявив, що його предки по батьковій лінії були поляками і католиками. І пообіцяв продовжити історичне примирення між Києвом і Варшавою.

 
Про це повідомляє "Ґазета Виборча".
 
"Мій дід та прадіди були литовськими поляками, католиками - розповів президент, який щодня демонструє свою прихильність до православ'я. - Лише мій батько народився у Донбасі, де одружився із жінкою з Росії. Усі інші мої предки походили з Польщі".
 
За словами Януковича, його бабуся розповідала, що народилася у Варшаві: "її мама померла, а батько вдруге одружився - на литовській польці, яка мешкала у Вільнюсі".
 
"Після Жовтневої революції родина потрапила під Вітебськ у Білорусі, де бабуся вийшла заміж за мого діда, який проживав у Докшицях біля села Януки, - пояснив український президент. - Лише з Білорусії родина виїхала в український Донбас, де я і народився."

За словами польських журналістів, Янукович запевнив, що Варшава залишається стратегічним партнером Києва.

Як підкреслив президент, нинішня українська влада хоче насамперед розвивати економічну співпрацю з Польщею, але разом із історичним примиренням у дусі формули "Пробачаємо і просимо вибачення" [офіційно цей процес щодо взаємної різанини на Волині розпочали у 2003 році Кучма і Кваснєвський - "Історична Правда"]

Нагадаємо, що чотири роки тому Янукович збирався "дати нове життя" своєму "родовому гнізду", побудувавши у селі Януки Докшицького району Вітебської області Білорусі котеджне селище, молокозавод і сховище для морожених ягід, після чого запросити туди на проживання всіх Януковичів з України і Білорусі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.