Спецпроект

"Бандера - центральна фігура історичної політики" - львівський історик

Історики Ярослав Грицак, Володимир В'ятрович і Василь Расевич дискутували про постать провідника ОУН, який став головним героєм збірки "Страсті за Бандерою".

У Львові відбулася презентація книги "Страсті за Бандерою" - збірки матеріалів з трьох дискусій про вождя українських націоналістів, які протягом кількох років тривали в медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти українських та іноземних істориків і публіцистів, впродовж останніх двох років опублікованих в Інтернет-виданні ZAXID.NET, журналі "Критика" та на сайті Західної аналітичної групи.

Екс-директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В'ятрович наголосив, що нині бракує наукової біографії Степана Бандери: "Серед авторів, які є в цій книжці, є Ґжеґож Россолінські, але наскільки я бачив його публікації, він радше собі ставить мету писати про образ Степана Бандери в дискусіях і так далі. Якогось історика, українського чи закордонного, який поставив би собі за мету проаналізувати всі можливі і доступні джерела і зробити фахову наукову біографію, такі як є в західній історіографії про Бісмарка чи про Вашингтона, немає".

На цю репліку історик Ярослав Грицак висловив думку, що міфи про Бандеру почнуться спростовуватися тоді, коли вийде принаймні 5-та його біографія. Наразі ж, за його словами, Бандері приписують злочини, яких він не зробив, і героїчні вчинки, до яких він не мав стосунку.

Василь Расевич наголосив, що ім'я Бандери на сьогодні рівною мірою використовується і інструменталізується як лівими, так і правими політичними силами, як прихильниками Бандери, так і його опонентами. "Я думаю, що такі книжки, як ви бачите перед собою, мали б тому частково покласти край", - сказав історик.

Окрім того, Расевич висловив переконання, що на сьогодні Степан Бандера став центральною фігурою новітньої української історичної політики, адже ніщо не викликає в громадян України такої сильної і різнопланової емоційної реакції, як його прізвище.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.