Спецпроект

Міністри культури України привітають міністра культури УРСР із 100-річчям

14 лютого 2011 року виповнюється 100 років з дня народження Ростислава Бабійчука - міністра культури Української РСР з 1956 по 1971 рік. Нині Ростислав Володимирович живе у Києві.

Сьогодні о 12.00 ювіляра вітатимуть Міністр культури України Михайло Кулиняк, який вручить Ростиславу Бабійчуку орден Ярослава Мудрого IV ступеня, міністри культури України попередніх років - Юрій Богуцький, Лариса Хоролець, Дмитро Остапенко, Юрій Єльченко, Сергій Безклубенко - та видатні вітчизняні митці. 

Цікавим є трудовий шлях ювіляра:

Народився 14 лютого 1911 року на ст. Кишинів у родині залізничника.

В 1929 році здобув середню освіту, закінчивши вечірню середню школу робітничої молоді на ст. Бобринська Південно-Західної залізниці.

З 20 грудня 1929 року - молотобоєць ст. Бобринська Південно-Західної залізниці.

З вересня 1933 року - прораб будівництва низки будівельних об'єктів.

З липня 1937 року - інженер-будівельник Христинівського паротягового відділення.

З лютого 1942 року - начальник сектору пропаганди і агітації Оперативної групи Одеської залізниці, а з липня цього року - начальник сектору пропаганди і агітації Політвідділу Іванівського відділення Ярославської залізниці.

У 1944 році - секретар вузлового парткому, другий секретар райкому партії.

З червня 1945 року - перший секретар Христинівського райкому партії.

З жовтня 1946 року - третій секретар Київського обкому партії.

З серпня 1948 року - слухач Вищої партійної школи ЦК КПУ.

З вересня 1951 року - перший секретар Житомирського обкому партії.

У 1952 році - інспектор ЦК КПУ.

З лютого 1954 року - другий секретар Львівського обкому партії, одночасно куратор ідеологічної роботи.

З вересня 1955 року - перший заступник, а з 1956 по 1971 рік - міністр культури УРСР.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.