Спецпроект

"СЛАВУТА" ВІДІЙШЛА В ІСТОРІЮ

Завершився аукціон, який проводили компанія "Авто-консалтинг" та "Укравто". На продаж виставили останню "Славуту", яка зійшла із конвеєру.

Про це повідомляє Газета.ua.

Це була версія із найпотужнішим у цій моделі інжекторним двигуном обсягом 1,3 л потужністю 66 к.с. Максимальна швидкість авто - 157 км/год.

"Славута" стала першим і наразі єдиним легковиком, розробленим у незалежній Україні.

Машину випустили на базі "Таврії". Її пустили у виробництво у 1999 році, коли АвтоЗАЗ співпрацював із корейською компанією "Деу".

Всього за одинадцять років серійного виробництва випустили 140.614 "Славут".

Початкова ціна виставленої на аукціон "Славути" - 40490 грн. Найбільша запропонована ставка - 47020 грн, розповів директор компанії "Авто-консалтинг" Олег Оменицький.

140614-ий - і поки останній - повністю український "народний автомобіль". Продано

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.