Спецпроект

У Азарова обіцяють не знижувати статус Інституту національної пам’яті

Керівництво Кабміну не має наміру знижувати статус Інституту національної пам’яті, заявляють в уряді.

"Керівництво уряду глибоко впевнене в тому, що без національної пам'яті не може бути і національної свідомості та не має жодного наміру понижати статусу цієї загальнонаціональної установи", - сказано у повідомленні прес-служби КМУ.

У Кабміні також пояснили причини скорочення штатного розкладу Інституту на третину.

В уряді нагадали, що гранична чисельність працівників Українського інституту національної пам'яті відтепер становить 70 одиниць.

"Зазначена цифра дещо менша попередньо запланованої штатної чисельності УІНП (105 працівників), однак це менше скорочення, ніж в інших органах виконавчої влади. Зазначимо також, що у 2006 році в Інституті працювало 12 працівників, у  2007 р.- 19, у 2008 р. - 41, у 2009 р. - 49, у 2010 - 44 працівників", - сказано у повідомленні.

У Кабміні додали, що в нинішньому році з бюджетних коштів передбачено фінансування 43 співробітників, "тобто вакансій постійно було більше, ніж штатних одиниць і досі вакансії не заповнювалися відповідними фахівцями".

Крім того, в уряд запевнили, що Інститут національної пам'яті здійснюватиме наукові і науково-практичні дослідження українських традицій: утворення держави, боротьби українського народу за свободу і соборність України, вивчатиме трагічні події в історії народів України і братиме участь у заходах з увічнення пам'яті їх жертв.

Також Інститут займатиметься науково-просвітницькою роботою, освітньою діяльністю, пов'язаною з проблемами національної пам'яті українського народу.

"Як і планувалося при створенні цієї суспільної інституції, без сумніву дуже важливої в загальнонаціональному відношенні, основними завданнями Інституту залишаються відтворення справедливої історії української нації, формування та реалізація державної політики у цьому напрямку", - зазначили у КМУ.

Як відомо, нещодавно Кабмін перевів Український інститут національної пам'яті у сферу управління уряду.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.