Спецпроект

Підрив Сталіна організацією "Рух Першого Січня" кваліфіковано як теракт

"Це перша акція по знищенню ворогів української нації. Наступними цілями стануть антиукраїнські службовці, працівники СБУ, прокуратури, судді, які переслідують українських патріотів".

Прокуратура Запорізької області перекваліфікувала вибух бюста Йосипа Сталіна на теракт.

Про це йдеться у повідомленні прес-служби відомства, інформує УП.

Як нагадали у прокуратурі, "31 грудня 2010 року близько 22 години 46 хвилин у Запоріжжі невстановленими особами вчинено вибух, внаслідок якого зруйновано архітектурну форму - бюст Сталіна, а також пошкоджено будівлю Запорізького обкому Компартії, чим заподіяно значну майнову шкоду".

За даним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу (умисне знищення або пошкодження майна).

"У той же час у ЗМІ, на інтернет-форумах повідомлено, що відповідальність за вчинення вибуху взяла на себе організація "Рух Першого Січня", заявивши, що підрив вибухового пристрою здійснено в честь 102-ї річниці з дня народження Степана Бандери", - йдеться у повідомленні.

"Також від імені цієї організації поширено заклики, що це перша акція по знищенню ворогів української нації. Наступними цілями, нібито, стануть антиукраїнські службовці, працівники СБУ, прокуратури, судді, які переслідують українських патріотів", - зазначили у прокуратурі.

Прес-служба також заявила, що "висловлено погрози знищення всіх сіоністів та синагог".

"Аналіз матеріалів кримінальної справи засвідчив, що указаний вибух створював небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяв значну майнову шкоду, був вчинений з метою порушення громадської безпеки та залякування населення", - заявили у прокуратурі.

У зв'язку із цим прокуратурою Запорізької області дії невстановлених осіб перекваліфіковано на частину 2 статті 258 Кримінального кодексу - терористичний акт, вчинений за попередньою змовою групою осіб, яким заподіяно значну майнову шкоду.

"Проведення досудового слідства у вказаній кримінальній справі доручено слідчому відділу управління Служби безпеки України в області", - йдеться у повідомленні

"Також прокуратурою області створено міжвідомчу слідчо-оперативну групу, до складу якої увійшли співробітники СБУ та внутрішніх справ області, а також надано письмові вказівки, спрямовані на всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи", - зазначили у прес-службі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.