Спецпроект

Три тернополянина вперше за півстоліття вступили в вічний завіт з Богом

Троє членів юдейської релігійної громади Тернополя: 8-денне немовля, 30-ти і 57-річні чоловіки, пройшли обряд обрізання згідно з вимогами закону Мойсея.

Подія відбулася 25 січня, тобто 20 швата 5771 року, за юдейським календарем. Обрізання провів головний рабин України Вільгельм Шломо за участі рабина Якова з Ізраїлю та рабина Моше із Житомира.

"Згідно з єврейським законом, на Тернопіль зійшло велике благословення - міцвот - з нагоди того, що тут вступив у союз зі Всевишнім чоловік у віці 57-років. Це можна порівняти з обрізанням Авраама у віці 90 років", - зазначили у юдейській громаді міста.

Відтак громада отримує численні привітання від релігійних конфесій, а троє згаданих чоловіків отримали нові імена: Яків - Яків, Юрій - Давид і Володимир - Шмуль.

Сайт Релігійно-інформаційної служби України цитує 57-річного Володимира Опалюха: "Я обрав ім'я на честь нашого земляка, письменника і лауреата Нобелівської премії [йдеться про Шмуель Йосеф Халеві Чачкеса Агнона, котрий народився в місті Бучач]".

Загалом же, за його словами, значення обрізання для юдеїв чимось нагадує хрещення у християн. "Ми пам'ятаємо з Біблії, з Тори, що Бог сказав Мойсею: "Обріж плоть і будеш мати союз на вічно". Бріт-мілу означає, що ти вступив у вічний завіт з Богом, носиш печатку цього союзу. Обрізання завжди роблять на восьмий день від народження дитини - батьки віддають хлопця на службу Богові. Адже й Ісуса на восьмий день після народження принесли у храм для обрізання", - пояснив член релігійної громади.

Однак є випадки, коли обрізання проводять і дорослим чоловікам.

"Навіть є така приказка: чим старший чоловік проходить через бріт-мілу, тим він ближчий до Бога. Адже тоді він робить це свідомо", - пояснив В. Опалюх.

Як інформує кореспондент РІСУ Володимир Мороз, у Тернополі проживає приблизно 200 євреїв, однак не всі вони належать до юдейської релігійної громади міста.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.