Спецпроект

У Львові зменшили охорону пам'ятника Радянській армії

Монумент Слави у Львові на вул. Стрийській наразі охоронятимуть лише в нічний час.

Про це 26 січня у коментарі Zaxid.net повідомив речник ГУ МВС у Львівській області Денис Харчук.

Він зазначив, що охороняти меморіал, який називається "Монумент бойової слави Радянських збройних сил" буде два правоохоронці у нічний час.

"Досі чергування було постійним - вдень і вночі, але в цьому немає особливої потреби", - сказав Денис Харчук.

Хоча він не виключає, що повернення до цілодобової охорони пам'ятника можливе.

Нагадаємо, 8 грудня 2010 року Монумент бойової слави на вул. Стрийській залили фарбою.

За інформацією голови Львівського Антифашистського комітету Олександра Калинюка, відтепер у Львові цей меморіальний комплекс цілодобово охоронятиме міліція.

ВО "Свобода" заявило, що категорично проти посилення охорони Монументу Слави у Львові.

Пам'ятник провіднику ОУН Степану Бандері у Львові охороняють цілодобово.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.