Спецпроект

Підопічні міністра Могильова катують бандерівців голодом?

Правоохоронці використовують тортури та психологічний тиск, щоб добитися потрібних свідчень від активістів організації "Тризуб" імені Бандери, затриманих за підозрою у знищенні пам'ятника Сталіну.

Про це повідомив адвокат голови Тернопільського "Тризубу" Василя Лабайчука Віктор Ніказаков. 20 січня його допустили до підопічного.

Лабайчука, за словами Ніказакова, "утримують не в ізоляторі, а в камері Залізничного райвідділу міліції. Такі камери передбаченні для затриманих за різні бешкети - тут людей тримають до 72 годин. Тут немає білизни, не можна користуватися предметами особистої гігієни - навіть зубну щітку не можна мати. Згідно законодавства мені мали забезпечити з підзахисним конфіденційне побачення - але відмовили, бо "немає умов". Ми говорили в присутності двох міліціонерів. На Василя наділи наручники - це вже приносить людині дискомфорт і страждання. Я вважаю, що підозрювані утримуються в таких умовах спеціально. Таким чином на них здійснюють тиск і хочуть добитися потрібних свідчень - зізнання в причетності до вибуху", - розповів адвокат, слова якого цитує Gazeta.ua.

За словами адвоката, його підопічного годують раз на два дні. В кращому випадку раз на день.

"Оскільки райвідділ не розрахований для довготермінового перебування затриманих, то і витрати на їхнє харчування обмежені. Раціон там простий - приносять або миску пісної лапші, або миску рідкого супу. Василь, який бачився під час слідчих дій з іншими "тризубівцями", казав, що в них ситуація така сама. Хлопці змарніли, дехто ледве тримається на ногах", - поскаржився правозахисник, відомий тим, що на початку 90-х захищав ув'язненого депутата Верховної Ради Степана Хмару.

Правозахисник надіслав звернення до генпрокурора Віктора Пшонки та уповноваженоїми Верховної ради з прав людини Ніні Карпачової з вимогою припинити протизаконні дії проти підзахисного.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.