Спецпроект

Партія Ющенка кличе до Канева, щоб вшанувати пам'ять людини, яка спалилася за Україну

21 січня на Чернечій Горі у Каневі пройде поминальне богослужіння у пам'ять про Героя України, політв'язня Олексу Гірника, який 1978 року вчинив акт самоспалення на знак протесту проти комуністичного режиму і проти русифікації українського народу.

Про це ZAXID.NET повідомили в прес-службі партії "Наша Україна", яка щороку патронує проведення акції з ушанування пам'яті Олекси Гірника.

У ніч на 21 січня 1978 року на північному схилі Чернечої Гори Гірник розкидав листівки, на яких його рукою було написано: "Протест проти русифікації українського народу". І підпис: "На знак протесту спалився Олекса Гірник з Калуша".

За часів радянської влади інформація про цей вчинок замовчувалася. Відомості про О.Гірника спочатку поширювалися хвилями радіо "Свобода". Тільки після здобуття незалежності Україною правда про вчинок Гірника була вперше опублікована в газеті "Літературна Україна".

У 2003 р. Київський фонд імені Олекси Гірника і Ліга українських меценатів заснували премію імені Олекси Гірника.

Указом Президента України Віктора Ющенка від 18 січня 2007 року за проявлені мужність і самопожертву в ім'я незалежної України Гірнику Олексі Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

Депутатом Верховної Ради кількох попередніх скликань від партії "Наша Україна" був син героя - Євген. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.