Спецпроект

Росіяни приписали польським пілотам слова, які ті не казали

Російські експерти, які розшифровували записи розмов в кабіні пілотів польського урядового літака Ту-154, що розбився 10 квітня 2010 року під Смоленськом, приписали пілотам слова, яких вони не говорили.

Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це свідчить стенограма розмов, зроблена польськими експертами.

За даними польської сторони, навігатор Артур Зєнтас не говорив слів "розізлиться" за три хвилини до катастрофи, як подав у своєму кінцевому рапорті Міждержавний авіаційний комітет (у першій версії стенограми, які МАК передав полякам у червні, слова навігатора були: „він розізлиться, якщо".

Росіяни вважали ці слова головним підтвердженням тиску на екіпаж з боку президента Леха Качинського, який нібито вимагав посадки за будь-яких умов.

Крім цього, командир екіпажу Аркадіуш Протасюк після того, як довідався про складні погодні умови у Смоленську не говорив директору дипломатичного протоколу Маріушу Казану: "Прошу запитати (шефа), що будемо робити далі".

Натомість польські експерти прочитали із записів "чорної скриньки" такі слова командира: "Прошу подумати над рішенням, що будемо робити".

Розшифровку розмов у кабіні Ту-154 за польською версією літа 2010 року читайте тут

Польським експертам також вдалося прочитати низку важливих записів, які не були вміщені в підготовлену росіянами стенограму.

Зокрема, нововиявлені записи підтверджують, що польські пілоти знали про яр перед злітно-посадочною смугою.

Так, за дві хвилини до зіткнення із землею, коли літак був на висоті 400 метрів, другий пілот двічі нагадав командиру про нерівність перед смугою: "Там є заниження, Арек". "Знаю, зараз буде", - відповів Аркадіуш Протасюк.

Крім цього, за 16 секунд до катастрофи неідентифікована особа сказала: "нічого не видно".

Як заявив в інтерв'ю TVN24 пілот Міхал Фішер, польська стенограма спростовує поставлену росіянами тезу про тиск високопосадовців на пілотів літака.

Міністр внутрішніх справ та адміністрації Єжи Міллер відмовився коментувати різницю у польській та російських стенограмах.

Як повідомлялося, російський МАК у кінцевому рапорті назвав основною причиною катастрофи намагання пілотів посадити машину "будь-якою ціною" нібито через тиск високопосадовців на борту.

Водночас, за даними польських експертів, пілоти не намагалися посадити машину, а лише підійшли до висоти прийняття рішення - 100 метрів - звідки намагалися відійти на друге коло, але не встигли цього зробити.

Польські власті вважають співвідповідальними за катастрофу росіян, які, усвідомлюючи неможливість посадки в таких погодних умовах, дозволили пілотам підійти до висоти прийняття рішення, дезінформували про правильність курсу посадки та запізно наказали припинити зниження.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.