Спецпроект

Донецький історик - чому Схід не визнає УПА

Схід України не сприймає УПА через недостатню обізнаність із фактами, вважає заступник декана історичного факультету Донецького національного університету Юрій Теміров.

"На Сході несприйняття УПА значною мірою базується якраз на незнанні фактів і дуже часто на небажанні визнавати ці факти", - зазначив Ю. Теміров у коментарі для ZAXID.NET.

Водночас, історик вказав на те, що на Заході України також дуже часто має місце упереджене ставлення до Сходу, яке рівною мірою базується на незнанні фактів. Зокрема, він вказав на стереотип, за яким Донецька область начебто значно переважає західні області за рівнем злочинності.

"Донецька область за рівнем населення переважає три західні області, і тому кількість злочинів у нас насправді теж більша. Але якщо взяти середній рівень на тисячу населення, то кількість злочинів приблизно однакова", - сказав він, додаючи, що злочинність на тисячу населення у великих українських мегаполісах приблизно однакова як у Львові, так і в Донецьку.

Окрім того, заступник декана історичного факультету ДНУ висловив думку, що українські можновладці занадто акцентують на тих історичних питаннях, що розділяють суспільство - зокрема, щодо Степана Бандери.

"На мій погляд, політики максимально політизували ці аспекти. У нас постійно кажуть про розкол, а якщо постійно про нього казати, то він в кінці-кінців трапиться. Перше, що треба зробити - більше акцентувати на тих аспектах в нашій спільній історії, які нас поєднують", - наголосив історик.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.