Спецпроект

Російський диспетчер дезінформував екіпаж Ту-154 Качинського - поляки

Диспетчери Смоленського аеродрому надавали пілотам польського урядового літака 10 квітня 2010 року невірну інформацію про правильність курсу посадки.

Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це йдеться у висновках польських експертів, які були надіслані російському МАК у вигляді зауважень до проекту рапорту причин Смоленської трагедії.

"(Екіпаж літака) був дезінформований про нібито правильний курс посадки", - зазначено в документі.

Польські експерти також зауважили, що працівник Смоленського аеродрому, який слідкував за посадкою польського урядового літака в його кінцевій фазі, "практично не мав досвіду в цій роботі".

За їх даними, за рік до катастрофи він виконував цю роботу лише сім разів, причому лише один раз - в умовах поганої погоди.

На думку польських аналітиків, надання диспетчером даних про курс, зважаючи також на значну похибку застарілих радарів аеродрому, мало вплив на "кінцевий результат польоту".

Нагадаємо, що у грудні минулого року польські слідчі вимагали заново допитати диспетчерів, які обслуговували посадку Ту-154 уряду Польщі - оскільки російська сторона несподівано анулювала їхні попередні свідчення.

Тоді Польща надіслала МАК майже 150 сторінок зауважень до проекту рапорту причин катастрофи у грудні минулого року.

МАК сьогодні оприлюднив остаточний звіт про причини катастрофи, в якому усю вину за трагедію поклав на польських пілотів, заявивши, що дії диспетчерів не були причиною катастрофи, яка забрала життя 96 польських громадян.

Сьогодні ж голова держкомісії Польщі з розслідування авіаційних інцидентів Едмунт Кліх спростував слова голови Міждержавного авіаційного комітету Тетяни Анодіної про свою участь у всіх важливих нарадах щодо розслідування Смоленської катастрофи.

"На жаль, це брехня. Мене не запрошували на жодну іншу зустріч, лише на ту, що відбулась у Смоленську, незважаючи на те, що звертався з таким проханням", - сказав він.

Кліх вважає, що росіяни навмисне вирішили швидко оприлюднити доповідь про катастрофи літака Президента Польщі Леха Качинського, щоб не включити в цей документ зауваження польської сторони.

Кілька днів тому Едмунт Кліх повідомив, що всі записи з радарів Смоленського аеродрому за 10 квітня 2010 року зникли.

***

Міждержавний авіаційний комітет - виконавчий орган 12 держав колишнього Союзу РСР з делегованих державами функцій і повноважень у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.