Спецпроект

На світлу пам'ять Клари Пилипівни...

Сьогодні на Байковому цвинтарі поховали Клару Ґудзик, журналістку газети "День", яка спеціалізувалась на релігійній тематиці. Це була дивовижно чесна і глибока людина. Її всі любили.

 

Вона прийшла в журналістику після шістдесяти років, більшу частину життя пропрацювавши в технічній сфері, і писала переважно на релігійні теми.

"Клара Ґудзик завжди залишалась неупередженою в своїх поглядах і над релігійними протиріччями. Вільною і сміливою думкою, обізнаністю, безпосередністю і об'єктивністю запам'ятовуються тексти Клари Ґудзик... З відходом у вічність Клари Пилипівни дописана яскрава сторінка історії української журналістики, яка повинна вивчатися в університетах", - йдеться у співчутті рідним Клари Ґудзик від редакційного колективу газети «День».

У вересні 2010 року Клара Пилипівна відсвяткувала 80-річчя. З цієї нагоди її вітали десятки вдячних читачів. Ось як на шпальтах газети «День» про талант Клари Ґудзик висловився відомий релігіознавець Віктор Єленський: "Перше, що мені подобається в Кларі Ґудзик, - це людина, якій усе цікаво. Вона постійно в пошуку, відкриває для себе щось нове і, відповідно, для читачів. У неї абсолютно немає виснаженості від того, що вона пише. Їй цікаво те, про що вона пише. В журналістиці так нечасто буває, щоб людина довгий час працювала над однією проблематикою і не "виписувалась". У Клари Ґудзик цього ніколи не було. Її завжди цікавила та цікавить тема, над якою вона працює. Зазвичай кажуть, що журналістика - це мистецтво спрощення. Кларі Пилипівні вдається писати про складні речі, і вона це робить не спрощуючи, але зрозуміло. Ще мені подобається її колосальний ентузіазм і те, що вона, будучи вже у немолодому віці, продовжує чогось навчатись".

Джерело: "Телекритика"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.