Спецпроект

В Ізраїлі оцифрують усі єврейські газети з ХІХ століття

Національна бібліотека Ізраїлю та Тель-Авівський університет запустили проект "Історична єврейська преса", для якого сканують і завантажують в інтернет сотні тисяч сторінок з єврейських газет, починаючи з ХІХ століття і до наших днів.

Про це повідомляє директор Національної бібліотеки Ізраїлю Орен Вайнберг, пише "Телекритика" з посиланням на Mignews.com.

"Проект дасть дослідникам, викладачам, студентам та загалом громадськості швидкий, легкий та безпрецедентний доступ до періодичних видань", - коментує Вайнберг.

Офіційно сайт www.jpress.org.il було запущено 27 грудня, наразі він містить 400 тисяч сторінок із 20 газет на івриті, ладино, французькій, англійській і угорській мовах. Також на сайті доступний повнотекстовий пошук.

В оцифрованих архівах -  такі видання, як "Давар" профспілкова газета "Гістадрута", заснована в Тель-Авіві у 1925 році Берлом Кацнельсоном; "Ха-Цві", заснована Еліезером Бен-Ієгудой, який створив живий іврит; "Ха-Магід", щоденне видання, яке виходило у низці європейських міст в період з середини ХІХ століття до початку ХХ століття; газета "Ха-Меліц", перший європейський тижневик в царській Росії. Т

Також там можна знайти щоденну газету на івриті "Ха-Цом", яка видавалася у Санкт-Петербурзі з 1886 до 1888; Palestine Post, попередник Jerusalem Post та всі випуски газети "Маарів" з початку публікації до 1968 року.

На сайті представлені єврейські газети з Франції, Німеччини, Марокко, Єгипту та інших країн.

"Це актив, безкінечна скарбниця даних. Немає такої цільової аудиторії, яка не зможе знайти щось цікавеньке на сайті", - говорить Незі Аміур, куратор колекції Ізраїльської національної бібліотеки.

За словами Аміура, цифровий архів цікавий не тільки новинними статтями, але й такими речами, як реклама, оголошення про весілля і списки людей, які шукають своїх втрачених родичів.

Ініціатором проекту був професор Ярон Цур, історик із Тель-Авівського університету. Він розпочав роботу над ним ще у 2000 році. Тоді проект називався "Євреї ісламських країн": "Протягом багатьох місяців я шукав одну газету часів Першої світової війни. Кінець-кінцем я її знайшов, але вона розсипалася у мене в руках. Сьогодні сайт дає нове життя минулому, відображеному в газетних матеріалів", - сказав Цур.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.