Спецпроект

Анонс на сьогодні: фільм "Юрій Горліс-Горський"

27-28 грудня 2010 р. на телеканалі "Культура" відбудеться презентація фільму Романа Коваля і Олександра Домбровського "Юрій Горліс-Горський" - про боротьбу за самостійну Україну хорунжого Армії УНР, осавула 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру, підпільника, політв'язня, видатного українського письменника.

Його справжнє прізвище Юрій Городянин-Лісовський.

Юрій не раз чув "віддих смерті" - і гарячий поцілунок кулі, і крижаний панцир березневої Тиси, і зашморг на шиї. Не раз вдаряв в очі й блиск ворожої шаблі. Побував Горліс-Горський і в "царстві смерті" з її липким смородом гнилої крові - в льохах Єлисаветградської ЧК. Вийшов живим і з Лук'янівської в'язниці. Хоч "дід Лук'ян" рідко кого випускав зі своїх холодних рук. Вибрався живим Юрій і з тюрем Вінниці, Полтави та Херсона, з румунської та німецької в'язниць.

Без "музики небезпек" він, здається, не уявляв собі життя, відтак не розлучався зі своїм братиком-револьвером навіть під час любовних пригод у Галичині. Юрій - неспокійний дух, для нього, казав Улас Самчук, "клімат війни те саме, що для риби вода".

У та­бо­рах пе­реміще­них осіб у Німеч­чині Юрій не мріяв, як ба­га­то інших емігрантів, виїха­ти до США в по­шу­ках спокійнішо­го жит­тя. Ка­зав, що з Євро­пи ближ­че до Хо­лод­но­го Яру. Вид­но, вірив, що сюди ще по­вер­неть­ся.

І він повернувся. І не тільки книгами. 9 жовтня 2010 р. в селі Мельники, колишній "столиці" Холодного Яру, йому поставлено пам'ятник, а ось тепер знято про нього фільм.

Телеканал "Культура" демонструватиме 1-шу серію 27 грудня 2010 р. о 19.20. Повтор 28 грудня: о 00.20, 8.20.

Трансляція 2-ї серії 28 грудня о 19.20. Повтор 29 грудня о 00.20 та 8.20.

 Прес-служба Історичного клубу "Холодний Яр"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.