Спецпроект

В Україні 5 об'єктів у Світовій спадщині ЮНЕСКО, а у Польщі - 13

Кулиняк закликав до створення єдиного Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

22 грудня відбулося засідання Громадської гуманітарної ради під головуванням президента України.

На засіданні Міністр культури України Михайло Кулиняк виступив з доповіддю, у якій наголосив, що за результатами 34-й сесії Комітету Cвітової спадщини ЮНЕСКО, яка проходила в серпні цього року в Бразилії, список Світової спадщини поповнився 21-м новим об'єктом. Серед них - жодного з України.

Як відомо, Україна у списку ЮНЕСКО представлена лише п'ятьма позиціями: національні заповідники "Софія Київська" та "Києво-Печерська Лавра", центральна частина Львова, геодезична дуга Струве і первісні букові ліси Карпат.

При цьому Росія у цьому списку має 24 позиції, Польща - 13, Болгарія - 9, Румунія і Словаччина - по сім.

Нагадавши, що до попереднього Списку ЮНЕСКО входить 15 українських об'єктів (причому деякі з номінантів перебувають у ньому ще з 1989 року), Михайло Кулиняк підкреслив, що важливе завдання на короткострокову перспективу - завершити процес їх включення до основного списку, тобто виконати усі процедурні вимоги ЮНЕСКО.

"До 1 лютого 2011 року ми маємо виконати рекомендації Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО щодо України, схвалені на останній 34 сесії, та продемонструвати, що наша країна відповідально відноситься до взятих на себе зобов'язань та піклується про свою історичну і культурну спадщину, - повідомив міністр. - Ми маємо розробити Концепцію збереження та ефективного використання національної культурної спадщини, а також відповідну державну цільову програму замість тієї, що завершується у 2010 році".

Міністр наголосив на необхідності підвищення відповідальності та поліпшення  процедури контролю у сфері збереження об'єктів культурної спадщини:

"Наша країна повинна бути гідно представлена у Списку ЮНЕСКО. Для цього найближчим часом слід здійснити інвентаризацію та класифікацію об'єктів національної культурної спадщини в рамках створення та введення єдиного Державного реєстру нерухомих пам'яток України".

На минулому тижні в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбулася зустріч Михайла Кулиняка з Генеральним директором ЮНЕСКО Іриною Боковою. Було обговорено, зокрема, питання щодо підготовки номінаційного досьє стосовно внесення Заповідника "Руїни древнього міста Херсонес, 4 ст. до н.е. - 12 ст. н.е." до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.