Спецпроект

Контрабандисту не дали вивезти золоту прикрасу вагою 2 кг

В Автономній Республіці Крим співробітники СБУ у взаємодії із митниками попередили протиправну спробу вивезти за межі України золоту прикрасу віком близько двох тисяч років.

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Античну нагрудну прикрасу з чистого золота вагою 1 кг 83 г намагався вивезти до Російської Федерації кримський приватний підприємець, приховавши її у купе потягу у спортивній сумці.

За попередньою експертною оцінкою, вік вилученого у контрабандиста археологічного шедевра становить більше двох тисяч років. Фахівці наголошують на тому, що прикраса зберегла свій первозданний вигляд, що збільшує її історичну та культурну цінність.

Стосовно контрабандиста слідчими СБУ порушено кримінальну справу за ч.1 ст.201 Кримінального кодексу України. Він утримується під вартою. Слідство триває.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.