Спецпроект

Чмирь, губернатор Сумщини, звільнив з роботи дослідника Голодомору та ОУН-УПА

Історика Геннадія Іванущенка звільнено із порушеннями законодавства з посади директора Державного архіву Сумської області. Сумський архів – єдиний, який повністю оцифрував усі 57 тисяч актових записів про смерть людей від Голодомору 1932-1933 років

Відомого історика Геннадія Іванущенка звільнено із порушеннями законодавства з посади директора Державного архіву Сумської області. Сумський архів - єдиний, який повністю оцифрував усі 57 тисяч актових записів про смерть людей від Голодомору 1932-1933 років на Сумщині.

Звільнення відбулося після "службового розслідування", ініційованого Сумською обласною державною адміністрацією на чолі з Юрієм Чмирем. Саме звільнення здійснено із порушеннями вимог законодавства. 

Формальна причина звільнення - "невиконання службових обов'язків директором Державного архіву Сумської області Іванущенком Геннадієм Миколайовичем в частині відмови в прийнятті на зберігання книг реєстрації актів громадського стану". Натомість вчений пояснює, що, згідно затвердженого плану прийому документів до архіву на 2010 рік, та у зв'язку із обмеженням фінансування, браком площ та штатних одиниць, Сумський обласний архів був готовий прийняти згадані вище документи з 1 січня 2011 року.

Сам історик, Центр досліджень визвольного руху, колеги і громадськість Сумщини переконані: звільнення історика пана Іванущенка є проявом втручання політичної сили в академічну дискусію навколо комплексу питань щодо політичних репресій, Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні, визвольного руху.

Такий крок сумської влади є нічим іншим, як продовження спроб цензурування історії, поряд із незаконним затриманням СБУ і конфіскацію архівних матеріалів у Руслана Забілого та Національного музею "Тюрма на Лонцького", вилученням Міністром освіти Табачником окремих періодів історії зі шкільних підручників.

"Я відстоюватиму своє право на професійну діяльність у суді", - заявив Іванущенко. 

Архів, яким керував Іванущенко, без належного фінансування, на ентузіазмі створили об'ємну електронну базу історичних документів, серед обласних архівів лише наукове видання Сумського архіву "Сумський історико-архівний журнал" має гриф ВАКу. Сам Іванущенко - автор книг про Голодомор 1932-1933 років, українську революцію 1917-1920, діяльність ОУН та УПА на Сумщині.

Іванущенко очолював архів з 2005 року. За неофіційними даними, його місце може обійняти Володимир Артюх, який очолював Сумську обласну виборчу комісію на місцевих виборах за квотою Партії регіонів. Відкритим залишається питання, чи будуть тепер доступні дослідникам оригінали та оцифровані копії документів Архіву, зокрема про Голодомор.

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.