Спецпроект

На обелісках Невідомого солдата немає графи "національність" - Наливайченко до Путіна

Подібні заяви представників російської влади схожі на відновлення риторики Сталіна з її поділом на народи-переможці і народи-зрадники.

У Другій світовій війні перемогли прості солдати, ополченці, матері та діти війни незалежно від національності. Вони на лінії вогню, в тилу і на окупованих територіях великою кров'ю та потом вибороли перемогу над нацизмом.

Так голова політради "Нашої України" Валентин Наливайченко прокоментував заяву російського прем'єр-міністра Володимира Путіна про те, що саме за рахунок Російської Федерації ця війна виграна.

"Неморально порівнювати пролиту на війні кров та ділити солдат радянської армії за національністю. Суспільство не повинно піддаватися на такі провокації, навіть якщо їх озвучують політики найвищого рангу", - наголосив Наливайченко.

Він зауважив, що подібні заяви представників російської влади схожі на відновлення риторики Сталіна з її поділом на  народи-переможці і народи-зрадники.

Саме такі заяви і створюють сприятливий ідеологічний грунт для поширення  ксенофобії та міжнаціональних конфліктів, вибух яких сьогодні спостерігаємо в Москві.

"Історію ХХ століття не потрібно ідеологізувати в дусі сталінських часів. Навпаки, час дати можливість фаховим історикам різних країн вільно досліджувати минуле на підставі історичних документів", - відзначив голова політради партії.

Наливайченко закликав російську владу піти на зустріч науковцям та відкрити для історичних досліджень державні архіви Російської Федерації часів Другої світової війни:

"Це дозволить відкрити повнішу картину щодо відповідальних за початок цієї найбільшої в ХХ столітті війни, яка принесла смерть та страждання для мільйонів людей на усій земній кулі".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.