Спецпроект

Які культурні цінності повернулися в Україну з-за кордону (перелік)

У кількісному відношенні можна говорити про сотні тисяч одиниць зберігання, які оцінюються в мільйони доларів США.

Відомо, що у приватних зібраннях, бібліотеках, архівах українців зарубіжжя зберігається значна кількість пам'яток, які мають відношення до історії на культури нашої держави, - художні твори, раритетні видання, листування, цінні документи тощо.

У кількісному відношенні можна говорити про сотні тисяч одиниць зберігання, які оцінюються в мільйони доларів США, повідомляє портал "Рідна країна".

Географія надходжень доволі широка - Австралія, Бразилія, Велика Британія, Венесуела, Естонія, Канада, Німеччина, Росія, США, Швейцарія, Франція та багато інших країн світу.

У цьому контексті слід загадати про повернення мистецьких творів Людмили Морозової, Петра Капшученка, Володимира Винниченка, Миколи Бутовича, Миколи та Василя Кричевських, Михайла Коргуна, Віктора Грозного, Петра Ганського, Олекси Грищенка, Петра Оссовського, Любомира Кузьми, Мирона Левицького, Ростислава Глувка, спадщини Сержа Лифаря, Володимира Луціва, Павла Скоропадського, Лесі Українки, архівів Юрія Косача, Уласа Самчука, Петра Курінного, Євгена Штендери, Українського вільного університету в Мюнхені та інші.

Серед повернень останніх років - безцінні рукописи Тараса Шевченка, які зберігалися в Українській Вільній Академії Наук у США і у березні 2007 року були представлені київській громадськості.

У 2008 році з США в Україну повернулася мистецька колекція художника Любомира Кузьми, подарована його дружиною.

Повернуто також частину архіву Будинку-музею Т.Г.Шевченка у м. Києві. Цей архів було врятовано під час німецької окупації у 1943 році відомим літературознавцем, архівістом, засновником та першим директором зазначеного музею Володимиром Міялковським. Це - листування і документи, фотографії Валентина Яковенка, знаного письменника, журналіста, редактора і видавця творів Т.Г.Шевченка. Повернення документів ініціювала донька В.Міялковського -Оксана Радиш-Міялковська.

За активного сприяння та безпосередньої участі відомої дослідниці Тамари Скрипки повернувся і архів Лесі Українки та її родини, вивезений під час Другої світової війни сестрами поетеми - Ізидорою Косач-Борисовою та Ольгою Косач-Кривинюк.

У вересні 2009 р. у Національному художньому музеї України відбулася презентація 29 картин українського художника-графіка та іконописця з Великобританії Ростислава Глувка, які подарувала Україні його донька Світлана Глувко.

Від діаспори Центральний державний архів Музею літератури та мистецтва (ЦДАМЛМ) отримав літературні твори Емми Андієвської та Олега Ольжича.

Величезну кількість художніх творів діаспора подарувала Національному художньому музею України в Києві, серед яких полотна художника В. Хмелюка (Франція), митця О. Мазурика (Франція) та ін.

Музей культурної спадщини в м. Київ також отримав архіви, бібліотеки, твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Вони належали письменникові О.Гай-Головкові (Канада), митцеві М. Захарчуку (Великобританія), хореографові С. Лифареві (Франція) тощо.

Для того, щоб ця робота набула цілеспрямованого і системного характеру, діє Державна програма "Повернуті імена". За даними Державної служби контролю, на Україну було повернуто понад 500 тис. книг, творів мистецтва, архівних документів, матеріальних пам'яток, предметів археології тощо.

Таким чином, свої колекції збагатили 145 українських музеїв.

За словами фахівців, на сьогодні надзавданням є здійснення опису усіх архівів громадських організацій, наукових установ за кордоном і виявлення тих надбань, які спільними зусиллями ще можна повернути в Україну.

Адже покоління закордонних українців відходять у небуття, відбувається асиміляція - і надалі все важче знаходити і повертати культурне надбання України з-за кордону.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.