Спецпроект

Японські комуністи виступили проти політики генсека Сталіна та президента Медведєва

Уряд Японії у вівторок відкинув вимогу Комуністичної партії країни, яка виступила за те, щоб домагатися від Росії передачі всіх Курильських островів.

На зустрічі в Токіо з генеральним секретарем кабінету міністрів Йошіто Сенгоку голова ЦК КПЯ Кадзуо Ці назвав втрату "північних територій" результатом "експансіоністської політики Сталіна". Урядовець погодився з такою оцінкою, але категорично відкинув заклик до перегляду Сан-Франциського мирного договору: "Цей документ повернув нас у світову політику після війни".

Комуністи вимагають відмови від цього договору з США і іншими державами антифашистської коаліції, оскільки саме він заклав основу військово-політичного союзу між Токіо і Вашингтоном.

За цим документом Токіо відмовився від своїх прав на Курили. Однак уряд Японії стверджує, що в цей архіпелаг не входять острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомаї, які Токіо іменує своїми "північними територіями" і вимагає повернути. Радянський Союз через розбіжності з США Сан-Франциський мирний договір не підписав.

Позицію комуністів щодо Курильських островів не поділяють інші політичні партії, представлені в парламенті країни. Вони підтримують лінію уряду на те, щоб домагатися тільки "північних територій", тобто Південних Курил.

1 листопада 2010 Дмитро Мєдвєдєв першим з російських керівників відвідав Курили (острів Кунашир), чим викликав обурення Японії. Токіо на час відкликало з РФ свого посла, проте потім відмовилося від контрзаходів.

На думку tsn.ua, таким чином сторони спробували згладити ситуацію напередодні саміту АТЕС 13-14 листопада в Йокогамі, в ході якого запланована зустріч Мєдвєдєва з японським прем'єром Наото Каном.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.