Спецпроект

В Канаді вкрали мощі Святого Володимира, привезені з Україні

Канадські поліцейські, які знайшли святиню, хочуть, щоб Хреститель Русі став їхнім небесним покровителем.

Зловмисник викрав частку мощей святого князя Володимира з будинку ігумена Олександра (Піхача), настоятеля собору Святого Германа в Едмонтоні (Канада).

Подія трапилася в ніч на 29 жовтня. Злодій вкрав святиню з будинку і відвіз її на викраденій у священика вантажівці, повідомляється на сайті парафії, яка знаходиться в юрисдикції Православної церкви в Америці .

Отець Олександр виявив пропажу вранці і відразу зателефонував у поліцію. Через кілька годин машина з мощами Хрестителя була знайдена.

На наступний день поліцейські повернули святиню до собору, де відбувся подячний молебень.

При цьому правоохоронці висловили побажання, щоб святий Володимир став їх небесним покровителем.

Перебування святині в Канаді приурочено до 75-річчя митрополита Київського і всієї України Володимира.

12-14 листопада ковчег з мощами святого князя буде виставлено для поклоніння у Трьохсвятительському храмі Свято-Володимирської духовної академії в місті Йонкерсі, штат Нью-Йорк. Академія знаходиться в юрисдикції Православної церкви в Америці.

Мощі князя Володимира були знайдені митрополитом Петром Могилою у 1635 році під час розкопок Десятинної церкви в Києві. Вони перебували в мармуровому саркофазі з написом, що засвідчує їх приналежність Хрестителю Русі.

Святиня зберігалася у Свято-Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Частина мощей була передана у Свято-Успенський собор Московського Кремля. Після революції мощі зберігалися в лаврському Музеї культів і побуту і під час війни безслідно зникли.

У 2005 році на прохання митрополита Київського і всієї України Володимира у Києво-Печерську лавру була повернута частина мощів, яку свого часу передали в Московський Кремль. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.