Спецпроект

Лауреатом премії імені Джеймса Мейса став редактор газети "День"

Визначено лауреата ІІ Премії імені Джеймса Мейса. Ним став редактор відділу "Історія і Я" газети "День" Ігор Сюндюков, науковий співробітник Інституту історії НАН України.

За задумом премія має вручатися не лише тим авторам, які пишуть на тему Голодомору, а й тим, хто працює на подолання постгеноцидності українського суспільства. Ще один важливий критерій - послідовність і висока освіченість кандидата.

"Я схиляюся перед пам'яттю Джеймса Мейса, - каже Ігор Сюндюков. - Бути удостоєним такої нагороди для мене величезна честь. Такі люди, як Джеймс Мейс, незрівнянно більшою мірою, ніж ми з вами, думали про вічне".

Премію імені Джеймса Мейса в галузі публіцистики "Громадянська позиція" було засновано з ініціативи головного редактора "Дня" Лариси Івшиної в 2008 році, коли Україна і світ відзначали 75-ті роковини Голодомору 1932-1933 років. А рік тому, в 2009-му, її було вперше присуджено кандидату філософських наук, відомому публіцисту, кореспонденту газети "Флот України" та постійному авторові "Дня" Ігорю Лосєву.

Як зауважила Наталя Дзюбенко-Мейс (письменниця, дружина Джеймса Мейса): "Ставлення до Голодомору - це мірило і нашої громадянської позиції, і нашої совісті. Ігор Сюндюков, як ніхто, пронизливо і щиро пише на цю тему. І, як ніхто, він писав про Джеймса. Але надзвичайно цінні й інші його тексти. У мене є окрема папка, куди я скидаю більшість історичних розвідок Ігоря. Для мене вони - ціла енциклопедія. П'ять років демократії після помаранчевого Майдану не пройшли даремно. Суспільство змінилося. І в цьому заслуга журналістських голосів, особливо таких, що лунають з газети "День".

"Телекритика" висувала цього року свого кандидата на здобуття премії імені Джеймса Мейса. Ним був Аркадій Сидорук - автор книги "Голодомор: коли Україна і світ визнають правду? Роздуми над трагедією".

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.