Спецпроект

Француз написав роман про Голодомор - щоб зруйнувати упередження щодо України

Пан Рижка сподівається розтопити загальну французьку байдужість до трагедії Голодомору, а також врівноважити активні московські впливи, які заперечують формулювання геноциду стосовно подій 1933 року.

Роман "Лани людожерів" написаний у жанрі фантастики. Хронологічно він є другою частиною трилогії французького автора Романа Рижки про події в Україні в 1914-1950 роках.

У Парижі вийшов друком роман про український Голодомор. Його автор - журналіст та письменник Роман Рижка - цими днями презентував свій твір читацькій аудиторії та принагідно відповів на запитання Бі-Бі-Сі.

Роман "Лани людожерів" написаний у жанрі фантастики. Хронологічно він є другою частиною трилогії французького автора Романа Рижки про події в Україні в 1914-1950 роках. Перший твір під назвою "Сім потягів імператриці" розповідає про події визвольних змагань та громадянської війни.

Другий, "Лани людожерів", присвячений темі Голодомору 1932-33 років. Третій, завершальний роман трилогії, також вже написано. В ньому йдеться про Другу світову війну та Українську Повстанську Армію.

Французький письменник розповів, що про Голодомор він дізнався від батьків своєї дружини.

Чому я вибрав місцем дії Україну? Бо моя дружина - українка, і її родина суттєво постраждала від Голодомору. Матір мого свекра була єдиною в родині, хто вижив у 1933 році. Вона втратила батьків, двох братів, сестру... Родину було розкуркулено, а сама жінка не загинула лише тому, що працювала гувернанткою в родині радянського міліціонера.

Роман Рижка: Чому я вибрав місцем дії Україну? Бо моя дружина - українка, і її родина суттєво постраждала від Голодомору. Матір мого свекра була єдиною в родині, хто вижив у 1933 році. Вона втратила батьків, двох братів, сестру... Родину було розкуркулено, а сама жінка не загинула лише тому, що працювала гувернанткою в родині радянського міліціонера.

Пан Рижка сподівається, що за допомогою художнього слова можна помалу розтопити загальну французьку байдужість до трагедії Голодомору, а також врівноважити активні московські впливи, які заперечують формулювання геноциду стосовно подій 1933 року.

Роман Рижка: Я переконаний, що література, роман - це добрий і приємний спосіб, який дозволяє знайомити французів з українцями та українською історією. Але, зокрема у Франції, треба бути дуже терплячими. Французи мають забагато упереджень щодо України та Росії. Наприклад, чимало моїх співвітчизників знають Шевченка - футболіста і не знають поета...

У звичайному житті Роман Рижка - журналіст Раймон Клярінар, заступник головного редактора популярного французького тижневика "Кур’єр інтернасьйональ". У щоденній праці йому нерідко випадає працювати з темою Голодомору.

Часопис оприлюднює відповідні переклади з української, але також і з російської преси. За спостереженнями редактора, не всі російські видання відкидають свідомий характер злочину проти українського народу.

Щодо особистої позиції, журналіст та письменник зазначив, що в питанні Голодомору він не сумнівається у факті саме геноциду стосовно українців.

Картинки з графічної новели про Голодомор, яка вийшла друком у Франції, дивіться у розділі "Артефакти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.