Спецпроект

АНОНС ЗАХОДІВ ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

В усіх обласних центрах України о 16:00 на центральних площах пройдуть жалобні заходи, загальнонаціональна хвилина мовчання та акція "Запали свічку пам'яті".

27 листопада 2010 року. 14:30 - 17:00. Національний меморіал жертв Голодомору (Київ, вул. Мазепи, 15а)

Всіх киян та тих, хто має нагоду бути в Києві, громадський комітет запрошує в суботу, 27 листопада, о 14:30 зібратися для спільного вшанування пам'яті жертв Голодомору.

14:30 - початок ходи до Національного меморіалу Голодомору (збір біля метро "Арсенальна").

До участі в панахиді біля меморіалу жертв Голодомору запрошені представники всіх церков та релігійних організацій в Україні.

16:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання і запалення свічок пам'яті.

Громадський комітет зі вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду запросив до участі в жалобному заході у Києві всіх президентів України, очільників дипломатичних представництв інших країн, представників громадських організацій та політичних партій.

Усіх закликали взяти участь в акції під національними прапорами із жалобними чорними стрічками без використання партійної символіки.

В усіх обласних центрах України о 16:00 на центральних площах пройдуть жалобні заходи, загальнонаціональна хвилина мовчання та акція "Запали свічку пам'яті".

Пом'януть жертв Голодомору 27 листопада також і в багатьох країнах світу - анонс заходів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.