Спецпроект

В Національній бібліотеці Індії знайшли таємну кімнату розміром з трикімнатну квартиру

Але що всередині - ніхто не знає. Оскільки археологи не можуть ламати несучі стіни 250-річної історичної пам'ятки, вони спробують знайти хід всередину без пошкодження будівлі.

Архітектори, що працювали над реставрацією Бельведеру - палацу XVIII-го сторіччя у місті Колката, в якому містилася Національна бібліотека Індії - знайшли секретну кімнату чималих розмірів.

Всередину дослідники поки що не проникнули - тому що немає ані сліду входу чи прихованих дверей, повідомляє Times of India.

Бельведерський палац давно потребував ремонту. Минулого літа з нього вивезли 2,2 млн книжок і розпочали археологічні дослідження. Археологи і виявили на першому поверсі будинку приховане приміщення розміром з трикімнату київську квартиру - 90 квадратних метрів.

"Ми обшукали кожен дюйм другого поверху, над стелею секретної кімнати, але жодного натяку на потаємні дверцята чи щось подібне не виявили, - сказав керівник археологів Тапан Бгаттачар'я. - Продовжуємо шукати, бо всі чекають чогось незвичайного".

Бельведерський палац у Колкаті

Очікування ж класичні, пише газета - скелети або скарби. Або й те, й інше - в часи радж, коли почали будувати палац, цілком могли замурувати в камері смерті і ув'язненого, і скарб.

Але доведеться почекати ще якийсь час. Оскільки археологи не можуть ламати несучі стіни 250-річної історичної пам'ятки, вони спробують знайти хід всередину без пошкодження будівлі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.