Спецпроект

Голодомор - геноцид. Світовий конгрес Українців збирає підписи до Януковича

СКУ також закликає всіх українців світу підписати лист на адресу президента України Віктора Януковича з закликом публічно визнати Голодомор геноцидом українського народу

Світовий конгрес українців закликає всіх українців взяти активну участь у міжнародній акції “Свічка моління”.

Текст відповідного звернення розміщений на офіційному сайті Світового конгресу українців, повідомляє УНІАН.

"В День пам’яті жертв Голодомору - 27 листопада - завершується Міжнародна акція "Свічка моління", яку Світовий конгрес українців розпочав під гаслом "Не дамо згасити свічку пам’яті", щоб вшанувати пам`ять мільйонів невинних жертв Голодомору 1932-1933 років та привернути увагу світової громадськості до справжніх причин цієї трагічної сторінки нашого народу", - йдеться у зверненні.

Напередодні відзначення цієї сумної дати в Україні і в державах проживання української діаспори відбудуться різні громадські заходи – пройдуть тематичні академії, будуть показані фільми, проведені виставки на тему Голодомору тощо.

У цей час у публічних місцях будуть розміщені плакати з написом “Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу” чи інші знаки, що символізують цю трагічну сторінку історії українського народу, а на будівлях державних і українських установ та на власних будинках українців будуть вивішені траурні прапори.

27 листопада, в день пам’яті жертв Голодомору, у всьому світі в українських церквах та громадах пройдуть скорботні панахиди й поминальні заходи.

У цей день у Києві, о 14.30 стартує акція "Голодомор 1932–1933 - це геноцид. Пам’ятаємо", в рамках якої люди, взявшись за руки, утворять живий ланцюг пам’яті до Національного меморіалу Голодомору.

А о 16.00 біля Національного меморіалу Голодомору та у всій Україні, перед початком громадських пам`ятних акцій, будуть запалені свічки.

Свічки як знак пам`яті про знищених і ненароджених внаслідок геноциду українців, будуть також запалені під час відповідних заходів українцями діаспори. Окрім того, від 19.32 до 19.33 (що символічно нагадує роки Голодомору) за місцевим часом в країнах проживання діаспори відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання.

СКУ також закликає всіх українців світу підписати лист на адресу президента України Віктора Януковича з закликом публічно визнати Голодомор геноцидом українського народу та забезпечити дотримання Закону "Про Голодомор 1932-33 років в Україні", який стверджує факт геноциду.

Підписати електронний лист можна за зазначеною тут адресою.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.