Спецпроект

Львівська влада вшанує жертв Голодомору не так, як Кіровоградська

Адміністрація області також звернулася до представників усіх конфесій із проханням провести цього дня панахиди за жертвами голодоморів у всіх церквах та культових спорудах.

Львівська обласна державна адміністрація закликає утриматись від розважальних та політичних заходів, які б могли перешкодити відзначенню Дня пам’яті жертв Голодоморів 27 листопада, повідомив сьогодні на брифінгу перший заступник голови Львівської ОДА Мирон Янків.

Адміністрація також звернулася до представників усіх конфесій із проханням провести цього дня панахиди за жертвами голодоморів у всіх церквах та культових спорудах, повідомляє Zaxid.net.

Заходи на вшанування пам’яті загиблих заплановані у Львові і по всій області.

Зокрема, о 16-й годині почнеться хвилина мовчання, а по тому почнеться акція "Запали свічку".

Як повідомляла "Історична Правда", сьогодні голова Кіровоградської ОДА сказав, що не вважає пріоритетним завданням вшановувати загиблих у 1932-1933 рр.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.