Спецпроект

За "Чорним Вороном" хочуть зняти блокбастер. Анонсовано збір коштів

""На 7-10 мільйонах можна починати знімати стрічку", - припустив автор роману В.Шкляр. "Треба робити класний фільм, орієнтований на не стільки на фестивальний успіх, скільки на масову аудиторію".

Про це повідомили сьогодні на прес-конференції в УНІАН представники оргкомітету з підготовки та зйомок фільму - автор роману Василь Шкляр, голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач, продюсери фільму Михайло Слабошпицький, ініціатор збору коштів Микола Кульчинський, письменник Валерій Нечипоренко та народний депутат України Олесь Доній.

"Я переконаний, що цей принцип толоки, який пропонується для збору коштів з фінансування проекту - виграшний. Ми зберемо ці кошти", - сказав М.Слабошпицький, зазначивши, що бюджет фільму становитиме щонайменше 20 млн. грн.

На думку М.Кульчинського, ідея зйомки фільму про повстанську боротьбу українців проти більшовицької окупації у 20 роках минулого століття може об`єднати українське суспільство. "Я впевнений, що всі середовища - політичне, громадські організації, всі, хто хоче жити в свободі, з українською гідністю, будуть нам допомагати", - вважає він.

У свою чергу В.Нечипоренко додав, що одночасно для забезпечення повного обсягу необхідного фінансування також будуть використовуватися традиційні західні технології залучення коштів. "Ми плануємо, можливо, вперше в Україні в повній мірі застосувати західні, голлівудські технології із залучення коштів. Ми будемо застосовувати тендерний принцип підбору кадрів в знімальну групу, починаючи з режисера. Ми будемо на конкурсній основі обирати інвесторів та рекламодавців", - пояснив він.

"Я думаю, що початок зйомок продиктує динаміка збору коштів. Мені здається. Що на 7-10 мільйонах можна починати знімати стрічку", - припустив автор роману В.Шкляр. За його словами, ідея створення кіно виникла після презентації роману, появу якого дуже схвально сприйняла читацька аудиторія.

У свою чергу С.Тримбач наголосив, що йдеться про зйомку національного фільму комерційного характеру. "Треба робити класний фільм, орієнтований на не стільки на фестивальний успіх, скільки на масову аудиторію. Я сподіваюсь, що робота над фільмом стане насправді народним проектом і зацікавить українських кінематографістів", - вважає він.

Роман "Чорний ворон" Василя Шкляра одразу після свого виходу в світ в 2009 році був визнаний українським бестселером.

Роман розповідає про одну з найдраматичніших сторінок української історії - про збройну боротьбу українців (повстанців Холодного Яру) проти більшовицької влади у 20-х роках ХХ століття.

Книжка вийшла одночасно у двох видавництвах: "Ярославів Вал", в якому виграла конкурс на кращий історичний роман і "Клуб сімейного дозвілля". Письменник працював над книжкою 13 років.

Щоб дізнатися більше про розмах повстанського руху 1920-их років, дивіться фото у розділі "Артефакти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.